Статистика
Онлайн всего: 6 Гостей: 6 Пользователей: 0
|
Главная » 2016 » Октябрь » 17 » Аудіювання на основі мініатюр В Сухомлинського 1-2 клас
6:36 PM Аудіювання на основі мініатюр В Сухомлинського 1-2 клас |
ПРИАЗОВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ
АУДІЮВАННЯ
НА ОСНОВІ МІНІАТЮР
В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО
в 1 та 2 класах
Підготувала вчитель початкових класів Приазовської ЗОШ
ЗАГРЕБЕЛЬНА ТАМАРА ДМИТРІВНА
вчитель вищої категорії, вчитель-методист
1 клас
ЩОБ МЕТЕЛИК НЕ ПОКОЛОВСЯ
Маленька дівчинка Зоя гуляла в саду. Вона підійшла до акації. На акації гострі-прегострі колючки.
Над акацією літав барвистий метелик. Ой, як же йому не страшно літати! Налетить на колючку – що ж тоді буде?!
Підійшла Зоя до акації. Зломила одну колючку, другу, третю.
Мама побачила та й питає:
- Що ти робиш, Зою? Навіщо колючки зламуєш?
- Щоб метелик не поколовся, - відповіла Зоя.
- Це дуже добре, що ти метелика жалієш,- сказала мама, -але ж і акація без колючок жити не зможе.
1 питання:
Дівчинка Зоя гуляла в саду?
А) так б) ні
2 питання:
Над акацією літала бджілка?
А) так б) ні
3 питання:
Зоя зломила колючки?
А) так б) ні
4 питання:
Зоя жаліла метелика?
А) так б) ні
ФІАЛКА І БДЖІЛКА
Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.
Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.
- Чому це ти, фіалко, зажурилася, чому квітку свою закрила? – питає бджілка.
- Ой, лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.
Прилетіла бджілка додому. І справді, пішов дощ.
1 питання:
Бджілка подружилася з ромашкою?
А) так б) ні
2 питання:
Бджілка брала у квіточки пилок і нектар?
А) так б) ні
3 питання:
Фіалка закрила свою квіточку?
А) так б) ні
4 питання:
Дощ дійсно пішов?
А) так б) ні
ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО
Вийшов кіт на поріг. Мружиться від ясного сонечка. Раптом чує – горобці зацвірінькали. Принишк кіт, насторожився. Тихенько почав пробиратися до паркана. А там сидять горобці.
Підповз аж до паркана та як стрибне! Хотів горобця схопити. А горобчик - пурх та й утік. Кіт перелетів через паркан та в калюжу й упав. Вискочив мокрий, брудний.
Іде кіт додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього подвір’я, літають над невдахою і цвірінькають. То вони сміються з кота.
1 питання:
Кіт почув , як цвірінькали горобці?
А) так б) ні
2 питання:
Кіт піймав горобця?
А) так б) ні
3 питання:
Кіт упав у калюжу?
А) так б) ні
4 питання:
Горобці пожаліли кота?
А)так б)ні
ЩО НАЙСМАЧНІШЕ?
Діти влаштували на дереві годівницю для пташок. Щодня приносили соняшникове насіння, пшеницю. А синичкам – шматочок сала. Ось і сьогодні повісили сало на ниточку.
Прийшов у садок Дмитрик. Йому дуже хотілося побачити, як снідає синичка. Сів біля вікна й дивиться. Прилетіла синичка, сіла біля шматочка сала і дзьобає. Дзьобне й защебече. Дзьобне й защебече.
«Це вона дякує за сало», - думає Дмитрик.
Захотілося Дмитрикові принести синичці чогось ще смачнішого. Він дуже любив вареники з сиром. Приніс Дмитрик вареника і поклав на годівницю. Не знав Дмитрик, що синички вареників не їдять.
1 питання:
Діти приносили пташкам соняшникове насіння?
А) так б) ні
2 питання:
Дмитрикові хотілося побачити, як снідає синичка?
А) так б) ні
3 питання:
Чи їла синичка сало?
А) так б) ні
4 питання:
Чи їла синичка вареник?
А) так б) ні
ОСІНЬ ПРИНЕСЛА ЗОЛОТИСТІ СТРІЧКИ
Ростуть над ставком дві берези. Стрункі, високі, білокорі. Опустили берези зелені коси. Віє вітер, розчісує їх. Тихо шелестять листям берези. То вони про щось розмовляють.
Однієї ночі стало холодно. На траві заблищали білі кристалики льоду. Прийшла до беріз осінь. Принесла їм золотисті стрічки. Вплели берези стрічки в зелені коси. Зійшло сонце. Розтопило кристалики льоду. Подивилося сонце на берези й не впізнало їх – у зелених косах золоті стрічки. Сміється сонечко, а берези сумують.
1 питання:
Над ставком росли три берези?
А) так б) ні
2 питання:
Вночі стало холодно?
А) так б) ні
3 питання:
До беріз прийшла зима?
А) так б) ні
4 питання:
Берізки раділи золотистим стрічкам?
А) так б) ні
2 КЛАС
ВРЯТУВАВ СОНЕЧКО
Це було влітку. Цілий день пекло сонце, а потім насунули чорні хмари. Пішов дощ.
Під високою гіллястою шовковицею сидів хлопчик Василько. Він не боявся зливи. Його захищало від неї густе листя. Під шовковицею було сухо. А поруч текли струмки. Василько побачив, як один струмок поволеньки почав заповнювати невеличку заглибину. Утворювалось озерце. На середині цього озерця був маленький острівець. Води все прибувало й прибувало. Ось-ось затопить острівець.
Раптом Василько побачив га острівці маленьке червоне сонечко. Воно бігало від одного краю острівця до другого. «Чому воно не летить?» - подумав Василько. Йому стало жаль сонечка.
Острівець ставав усе меншим. Ось він уже не більший від копійки. Сонечко сиділо непорушно.
Василько побіг під дощ. І зразу ж змок до нитки. Та він успів врятувати сонечко.
1 питання:
Коли відбувалася ця подія?
А) навесні б) влітку
2 питання:
Під яким деревом сидів Василько?
А) під вишнею б) під шовковицею
3 питання:
Кого побачив Василько на острівці?
А) мурашку б) сонечка
4 питання:
Що зробив Василько?
А) побіг під дощ б) заховався під дерево
ЯБЛУКО В ОСІННЬОМУ САДУ
Пізньої осені маленькі близнятка Оля і Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.
Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.
Оля й Ніна аж скрикнули від радості.
- Як воно тут збереглося? – з подивом запитала Оля.
- Зараз ми його зірвемо, - сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.
Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:
- Хай тобі буде яблуко, Ніно…
Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:
- Хай буде тобі яблуко, Олю…
Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.
Віддали їй яблуко. В маминих очах сяяла радість. Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.
1 питання:
Якої пори року сталася подія?
А) влітку б) пізньої осені
2 питання:
Що знайшли дівчатка в саду?
А) грушу б) яблуко
3 питання:
Хто зірвав яблуко?
А) Оля б) Ніна
4 питання:
Кому дісталося яблуко?
А) Олі б) обом по половинці
ПРО ЩО ДУМАЛА МАРІЙКА
Діти гралися в піжмурки. Це така гра, коли всі ховаються, а один шукає. Той, хто шукає, мусить знайти всіх.
Заховалася маленька синьоока дівчинка Марійка під високою вербою й чекає. Шукає хлопчик Коля.
Ось він знайшов Ларису. Скрикнула Лариса, засміялася, вибігла зі схованки.
Потім знайшов Коля Петрика. Скрикнув Петрик, засміявся і теж вибіг зі схованки.
Бігають діти, сміються, а Марійки ніхто не шукає. «Чому ж це про мене забули?» - думає Марійка. Прикро стало Марійці. Думає вона:
«Стоятиму під вербою літо, стоятиму осінь, зиму стоятиму. Засну, вкриє мене сніг і пробудить весна. Стану тоненькою вербичкою, шукатимуть мене тато й мама, шукатиме Коля, шукатиме Лариса, шукатиме Петрик. Ніхто не знайде мене і всі сумуватимуть».
Так думала Марійка, і від цієї думки з очей її на траву впало дві сльозини. Та в ту мить, коли сльозини торкнулися зеленої трави, хтось доторкнувся до Марійчиної руки. То був Коля. Він таки шукав Марійку і знайшов.
1 питання:
В яку гру гралися діти?
А) піжмурки б) м’яча
2 питання:
Де заховалася Марійка?
А) під кущем б) під вербою
3 питання:
Кого першого знайшов Коля?
А) Ларису б) Петрика
4 питання:
Який настрій був у Марійки?
А) їй було весело б) їй було сумно і прикро
ЧОМУ ЗАПЛАКАВ ПЕТРИК?
Маленького Петрика мама залишила вдома, а сама пішла в магазин. Петрик підійшов до відкритого вікна. На вікні стояла ваза. Великий різнокольоровий метелик сів на край вази. Петрику захотілося спіймати метелика. Він обіперся об підвіконня, простягнув руку й штовхнув вазу. Ваза упала і розбилась.
Петрик дуже перелякався. Що тепер буде? Що скаже мама? Хлопчик зібрав осколки, відніс на город і закопав їх в землю маленькою лопаткою. Потім сів біля будинку і став чекати маму.
Тільки мама відчинила двері, Петрик підбіг до неї і сказав:
- Мамо, це не я розбив вазу, не я відніс осколки на город і закопав їх маленькою лопаткою.
В очах мами Петрик відчув тривогу.
- Хто ж розбив вазу?- спитала мама.
- Метелик,- тихо відповів Петрик.
Мама усміхнулась.
- Як метелик розбив вазу, це зрозуміло,- сказала мама.
Але як він відніс осколки на город і там їх закопав?
Петрик подивився на маму і заплакав.
1 питання:
Що стояло на підвіконні?
А) горщик б) ваза
2 питання:
Хто сів на вазу?
А) метелик б) муха
3 питання:
Що зробив Петрик з осколками?
А) склеїв їх б) закопав на городі
4 питання:
Чому заплакав Петрик?
А) він боявся мами б)йому стало соромно
|
|
Категория: Методичні рекомендації |
Просмотров: 489 |
Добавил: Tamara
| Рейтинг: 2.0/1 |
|
|